Карта інвестиційної привабливості
Ми в соцiальних мережах
Погода в місті
Краєзнавство

А.К. Лисий

 м. Вінниця            

 Ю. Л. Маліновський

 м. Бар

 

       ДО ПИТАННЯ ПРО БАРСЬКУ ПОЛІЦІЮ ЗРАЗКА 1843 РОКУ

 

      У статті розглянуто питання впровадження російських поліційних органів на землях Правобережної України в першій половині ХІХ ст., описано щоденну діяльність поліції         м. Бар.

       Ключові слова: Російська імперія, Правобережна Україна, Бар, поліція, поліцмейстер, міщани, кріпаки.

 

         Упродовж кінця XVIII – початку ХІХ ст. у Російській імперії неодноразово проводилися реформи державного управління, необхідність яких зумовлювалася різними обставинами, в тому числі і потребою повноцінного включення приєднаних територій в імперську систему. Центральний російський уряд розумів неможливість проведення форсованої інкорпорації і необхідність враховувати конкретні обставини. Він мусив зважати на те, що на анексованих від Речі Посполитої землях є власні традиції державного будівництва та правовий уклад, сформовані владні структури та інституції самоврядування, розвинуті регіональні і корпоративні права [1, с. 4].

         Особливості адміністративної інтеграції Правобережжя у склад Російської імперії та специфіка створення адміністративних інститутів, наступні трансформації цих структур регіону в імперській системі були пов’язані із завданням зміцнення позицій російської влади в регіоні та забезпечення тут політичної стабільності.

         Досліджуване питання має певне наукове значення, оскільки дає змогу розкрити одну з особливостей  функціонування поліційних органів у губерніях Правобережної України в першій половині ХІХ ст.

         Наукова новизна полягає у тому, що у публікації на основі об’єктивного  підходу зроблено спробу дослідити особливості щоденної діяльності поліційних органів у губерніях Правобережної України в першій половині ХІХ ст.

        Об’єктом наукового дослідження виступає російська адміністративно-поліційна система, що активно запроваджувалася на правобережних землях з 90-х рр. XVIII ст.

        Предмет дослідження – функціонування поліцейського апарату у позаштатному місті Бар в першій половині ХІХ ст.

        Мета дослідження ґрунтується на тому, щоб дослідити процес впровадження поліцейської системи у губерніях Правобережної України.

       Завдання дослідження базуються на значимості розуміння механізму функціонування нової поліційної системи, що була привнесена російською владою на українські землі.

        Досліджувана проблема не набула предметного наукового аналізу. Серед сучасних українських науковців можна назвати О. Талдикіна, А. Чайковського, М. Щербака, О. Ярмиша, які досліджують історію функціонування адміністративно-поліцейських структур в Україні [11; 12–13]. Зокрема, О. В. Талдикін зазначив, що організація загальної поліції на українських землях мала певні особливості, зумовлені специфікою окремих регіонів, а остаточне введення нової управлінської системи знаменувало заключний етап уніфікації, стирання практично усіх відмінностей у діяльності органів місцевої адміністрації, поліції та суду. Науковець зробив висновок про те, що «адміністративно-поліційні органи Російської імперії, їх поширення та розвиток на українських землях у єдиній загальноімперській системі місцевих органів управління означали ліквідацію державності України» [11, с. 64].

        Отже, досліджувана нами проблема не знайшла ґрунтовного, об’єктивного і цілісного висвітлення у наукових публікаціях, тому аналіз історіографії проблеми дає змогу зробити висновок, що на сьогодні в науковій літературі відсутні праці, у яких було б досліджено особливості конкретної діяльності місцевих поліційних органів у губерніях Правобережної України в першій половині ХІХ ст.

        Російська адміністративно-поліційна система активно запроваджувалася на правобережних землях з 90-х рр. XVIII ст. Цей процес відбувався одночасно із реформуванням цієї галузі державного управління в усій імперії, про що свідчать нормативно-правові акти, видані центральним урядом, що не є адресними щодо приєднаних територій Правобережної України. Цю особливість у становленні російських поліційних органів у створених на землях колишньої Речі Посполитої українських губерніях, можна пояснити тим, що подібних органів тут раніше не було взагалі [1, с. 10].    

        Проблеми функціонування адміністративно-поліційного апарату в українських губерніях розглянув О. Ярмиш у дисертації “Політична поліція Російської імперії (1880–1904 рр.) [14]. О. Ярмиш у іншій своїй розробці «Наблюдать неотступно…» розглянув процес еволюції адміністративно-поліційної системи наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на українських землях у складі Російської імперії [13]. А. Чайковський і М. Щербак на основі архівних джерел, опублікованих матеріалів та документів, дослідили історію функціонування адміністративно-поліційних структур в Україні [12].  

        Організація і діяльність адміністративно-поліційних органів в Україні у XVIII – першій половині XIX ст. стали предметом дисертаційного дослідження О. Талдикіна [11]. Вчений зазначав, що організація загальної поліції на українських землях мала певні особливості, обумовлені специфікою окремих регіонів, а остаточне введення нової управлінської системи знаменувало заключний етап уніфікації, «стирання» практично усіх відмінностей у діяльності органів місцевої адміністрації, поліції та суду. Науковець зробив висновок про те, що «адміністративно-поліційні органи Російської імперії, їх поширення та розвиток на українських землях у єдиній загальноімперській системі місцевих органів управління означали ліквідацію державності України» [11, с. 159].

       У Російській імперії поліція згідно з традицією ХVІІІ – першої половини ХІХ ст. розглядалася не тільки як державний орган, що запобігає, припиняє правопорушення та карає винних (поліція безпеки), а й як установа, у віданні якої перебувають і деякі адміністративно-господарські функції – “громадська благочинність” [7]. Така думка щодо компетенції поліції побутувала у Російській імперії упродовж багатьох десятиліть. Правознавець С. Корф включав до повноважень поліції «суспільну благочинність» – охорону тиші і спокою, нагляд за виконанням повинностей (виключаючи державні податки), управління іноземними колоністами, контроль за «різними галузями землеробства і домоведення», «народним продовольством», «шляхами сполучення, поштою та медичною частиною», слідкування за функціонуванням «громадського піклування» та «цивільним благоустроєм взагалі» [4, с. 336].

       Чималу роль для організації ефективної роботи поліційних органів на місцях мало створення у 1802 р. Міністерства внутрішніх справ, завданням якого була турбота «про повсюдне благоденствування народу, спокій, тишу і взагалі впорядкування всієї імперії…» [8]. У 1811 р. управління поліційного діяльністю перейшло до окремого міністерства – Міністерства поліції (проіснувало до 1819 р.). Нормативною основою його організації та діяльності було “Установлення і наказ міністру поліції” [9]. Міністерству поліції підпорядковувалися усі «місця, які становлять столичну, губернську, міську і земську поліцію» [13, с. 301]. Отже у 1843 р. барська поліція підлягала знову Міністерству внутрішніх справ і виконувала його настанови.

       Бар у 1843 р. мав 4500 жителів. За конфесійною приналежністю: православних – 1157; іудеїв – 2600; католиків – 700; інших – 43 [ 5, 294 ].  Більшість населення жила коштом торгівлі, ремесла, поденної роботи або з найму і тільки частина міського населення – переважно за рахунок хліборобства, орендуючи міські землі [ 3, с. 116].

        У Державному архіві Вінницької області відшукалась єдина справа, яка засвідчує діяльність місцевої поліції у 1843 р. [2]. Це журнал засідань міського поліцейського управління  за жовтень. Барських поліцейських очолював тоді капітан Акім Антонович Ярославцев. В засіданнях приймав участь місцевий ратман (міський голова – авт.) – Антон Миколайович Жейковський. Час від часу журнал переглядав Могилівський повітовий справник Бушин М.О.

          З 11 травня 1832 р. у Подільській губернії діловодство державних установ, у тому числі поліційних органів, перейшло з польської на російську мову [8 ]. Вже у 1839 р. імператором було затверджено положення Комітету міністрів про дозвіл губернському керівництву призначати до канцелярій поліцмейстерів писарів (т. зв. «письмоводителей»). Писарі отримували права державної служби, а їхня посада відносилася до 14-го класу, а за розкладом пенсії до ІХ розряду. Кожен поліцмейстер отримував 300 руб. на рік на канцелярські витрати та наймання писаря, який тепер саме з цих коштів і отримував свою платню, працюючи вже на постійній основі [10]. Канцелярію вів «письмоводитель» Назаревич. Він, мабуть, і за польських часів був писарчуком, тому що деякі літери записані тільки латиною.

         Засідання відбувались кожного дня. В журналі спочатку йшла рубрика – «Слушали», а потім – «Приказали». Для прикладу наведемо справу за 23 жовтня 1843 р.

       «Слухали: Міська поліція слухала звернення повіреного Барського питейного відкупу Абрама Цейтліна в якому він повідомляє, що на весіллі у міщанина Павла Криворучка пили корчемну горілку (самогонку – авт.). Туди на обшук було відправлено поліцейського і доглядача відкупу Мордка Рогозкіна. Горілку було знайдено в горщику і барильці в скирті сіна. Повірений просить стягнути належний «по кондициям» штраф.

       Наказали: Міщанина посадити в холодну й допитати звідки підвезено корчемну горілку. Штрафні гроші стягнути і відправити в казначейство. Знайдену горілку віддати в питейну контору» [2 ,арк. 59]».

       Надалі по хронології подамо деякі справи, які розглядалися 173 роки тому в позаштатному місті Бар.

      «1 жовтня: розглядали справу про міщанина м. Бар Шмуля Ізяковича, який звернувся в ратушу з «прошением», але не на гербовому папері (він коштував 15 коп. – авт). Тому наказали йому надіслати в повітове казначейство вартість гербового паперу [2, арк.1].

       2 жовтня: розглядалася скарга мешканки Бара Ріви дружини Хаїма Герш Клеймана про «невинно» арештованого чоловіка з проханням про звільнення [2, арк 1 зв.].

       3 жовтня: Викликали цивільного старшину м. Бар в поліцію та оголосили йому про кількість рекрутів до армії з міста [2 , арк. 2].

       5 жовтня: Вирішували справу  про друк бланків для посадових осіб [2, арк. 4].

       6 жовтня: Обговорили наслідки перепису громадян та однодворців, а про результати доповісти в казенну палату, міську ратушу і губернське правління [2, арк. 5].

       7 жовтня:  За допомогою барабанно  го бою довести до відома людності указ Сенату імперії про прийом в рекрути людей з недостатньою кількістю зубів в роті [2, арк. 10].

       8 жовтня:  За допомогою барабанного бою повідомити про продовольчий підряд для Ольгопольської лікарні, де лікуються нижні чини, на 1844-1845 рр. [2, арк. 12].

       9 жовтня: За допомогою барабанного бою довести до відома людності про хвороби виноградників і садів в передмісті Рені Бесарабської області і боротьбу з ними [2, арк. 14].

       10 жовтня: За допомогою барабанного бою повідомити про продаж для бажаючих хліба в скиртах в приміському селі Тяжилів Вінницького повіту. Власник цього села Томашевич [2, арк. 17].

       11 жовтня: За допомогою барабанного бою повідомити бажаючих взяти підряд на постачання продовольства для Севастопольського та Миколаївського інтенданств [2, арк. 20].

       12 жовтня: За допомогою барабанного бою викликати бажаючих придбати в Бендерському повіті Бесарабської області власність померлого чиновника 14 класу Костянтина Хайсе, яка складається з трьох валькованих будинків [2, арк. 25].

       13 жовтня: Оголосити про попередження виконуючого обов’язки військового і цивільного губернатора щодо нижніх чинів, які перебуваючи у безстроковій відпустці, будуть вести себе нетверезо й нахабно, то повідомляти про це командира кам’янець-подільського гарнізонного батальону для прийняття належних заходів [2, арк. 29].

       14 жовтня:  Довести до відома каноніка Ломжицького, що Подільський військовий і цивільний губернатор дозволяє ремонт будівлі монастиря [2, арк. 30].

       15 жовтня: Розглядали питання про невизнання дворянином однодворця Горбачевського і донесення про це губернському правліннню  [2, арк. 33].

       16 жовтня: Про пошук «дворовой девки» Ганни Коротової з дітьми і повідомлення про втечу її власника, канцелярського асессора Олександрова в Нижній Новгород [2, арк. 37].

       17 жовтня: Про пошук спадкоємців померлих дворян Томаша Задержавського, Станіслава Добровольського  і економа Діонізія Костецького, а також балтського купця Герша Куперштейна  та інших [2, арк.40].

       18 жовтня: Про пошук зниклих кантоністів (солдатськи сини від народження рахувалися за військовим відомством – від авт.) Іванова Василя Івановича та інших і у випадку їх виявлення донести губернському правлінню [2, арк. 43].

      19 жовтня: Про пошук і доправлення до Одеси старокостянтинівського купця Хаїма Герша Клеймана, який мешкає в Барі і винен Одеській міській думі двадцять тисяч карбованців сріблом [2, арк. 46].

      20 жовтня: Про вимогу Летичівського магістрату вислати барського купця 3-ї гільдії Нахмана Серебрійського з міста Кам’янець-Подільський, який здійснював винний відкуп в Могилеві, Вінниці, Проскурові і заборгував казні [2, арк. 48].

       21 жовтня: Барабанним боєм міська поліція викликає бажаючих придбати канапу, комод, стільці, дзеркало та інші речі померлого кагального Давида Левітаса [2, арк.50].

       21 жовтня: Розглянули пропозицію Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора і кавалера Бібікова від 29 вересня ц.р., в якій Його превосходительство бажає нагородити тридцятьма карбованцями квартального Швендерського за відмінні дії при затриманні волоцюг, які   пограбували  єврея Гейлера. Про отримання грошей з пред’явленням розписки Шендеровського доповісти Його превосходительству [2, арк. 51].

       22 жовтня: Розглянули відношення Літинського повітового пристава 4-го стану від 15 жовтня ц.р. про те, що поміщик с. Луки-Барської Олексій Гордієвський повідомляє, що його селяни Павло Гаврилів та Темко Садько здійснили втечу з місця проживання і ховаються в м. Барі. Вимагає здійснити затримання і доправлення їх під караулом [2, арк. 52]. 

       24 жовтня:  Згідно оголошення в «Подольских губернских ведомостях» провести пошук осіб, які знаходяться в рекрутській черзі, Леонтія Ярославського та його братів Сергія, Василя, Павла [2, арк. 53].

       25 жовтня:  Слухали повідомлення барського міщанина єврея Гершка Островського яким він повідомляє, що його дружина їхала з євреєм Борухом Хесманом до міста Бердичів. Проїжджаючи м. Хмільник 13 жовтня ц. р., була тут несподівано пограбована хмільницьким мешканцем євреєм Давидом Шихельманом. Було відібрано шубу вартістю 10 карбованців сріблом та інші речі.   

       Наказали: Згідно цієї  об’яви звернутися до хмільницької міської поліції з проханням про відібрання пограбованих речей по приналежності, а з грабіжником учинити по закону [2, арк. 54].

       26 жовтня: Розглянули вказівку військового губернатора від 16 жовтня ц. р. за № 27796 про примус золотих і срібних справ майстрів та продавців дорогоцінних металів з’явитися до пробірної палати для запису в реєстраційну книгу. У випадку неявки буде накладено штраф [2, арк. 55].

       27 жовтня:  Розглянули питання про проведення екзекуції (тілесне покарання батогами – від авт.)  для старшин товариства, які неодноразово попереджувалися про несумлінне виконання своїх обов’язків [2,  арк.56 ].

       28 жовтня: Про відповідь міщанці м. Бар Тетяні Скальській на її «прошение» до губернатора про звільнення сина Андрія Скальського з під арешту як ув’язненого по наклепу. Але так як він арештований з іншими за крадіжку, то Його превосходительство не може звільнити його з під варти [2, арк. 57].

       29 жовтня:  Розглянули  звернення повіреного Барського питейного округу Абрама Цейтліна про те, що в будинку єврея Янкеля Полтіна раніше проводився продаж напоїв. Але він запив і тому шинок переноситься в оселю барського міщанина єврея Сруля Лейбовича Коломира в центрі міста [2, 58].

       30 жовтня:  Розглянули клопотання Могилівського повітового суду про пошук «отлучившейся» селянки Марії Трохименко [2, арк. 59 зв.].

       30 жовтня: Обговорили клопотання Новоушицького суду про пошук в Барі мешканців заштатного містечка Вербовця                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             Івана Паприкіна та Федора Непитовича за якими рахується несплата державних податків [2, арк. 60].

       31 жовтня 1843 р.:  Слухали звернення проживаючої в м. Бар дворянки Доміцелії Біньковської, що по заведеній нею справі проти дворянина м. Бар Ярослава Чарнецького про відібраний у неї сундук з речами, слід привести до присяги благонадійних людей. А саме: столоначальника міської ратуші  Ромковського, Розалію Мошинську, Михалину і Марію Захаржевських, приватного власника Шиманського.

Наказали: Викликати прописаних осіб в поліцію, взяти у них покази та долучити до справи [2, арк. 61]».

 

                                                ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Бармак Микола, Бармак Олена. Особливості еволюції поліційних органів у губерніях Правобережної України в першій пол. ХІХ ст. // www. nbuv. gov. ua /1_Barmak.pdf.

2. Державний архів Вінницької області. (далі – ДАВО). – Ф.Д. 463. – Оп.

– Спр. 1. – 61 арк.

3. Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. – К., 1972. – 778 с.

4. Корф С. А. Губернатор / Корф С. А.// Брокгауз и Эфрон Энциклопедический словарь. – Т. XV. – СПб., 1889. – 478 с.

5. О дозволении губернским начальствам определять к полицмейстерам письмоводителей // Полное собрание законов Российской империи (далі ПСЗ-1). – Т. XIV/ - № 12571.

6. ПСЗ-1.  Т. VI. –  № 3708.

7. ПСЗ-1. – Т. ХХVIII. –  № 31215.

8. ПСЗ-1. – Т. ХХІ. – Отд. 1. – № 24687.

9. ПСЗ-2. – Т. VII. - № 5407.

10.Русский энциклопедический словарь. – Т. ІІІ. – СПб., 1873. – 688 с.

11. Талдыкин  А.В. Административно-полицейский апарат царизма в Украине в XVIII – первой половине ХІХ вв: дис.  . .. канд. юрид. наук: 12.00.01/ Александр Васильевич Талдыкин. – К., 2000. – 186 с.

12. Чайковский А. С.  За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (ХІХ – початок ХХ ст) / Чайковський А.С., Щербак М.Г. – К., 1996. – 269 с.

13. Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно… - К.: Юринорм, 1992. – 186 с.

 14. Ярмыш А. Н. Политическая полиция Российской империи (1880-1904 гг.): дис. …канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ярмыш А. Н. – Харків, 1978.

 

   A.K. LISIY

                                                                                                                     T. Vinnitsa

                                                                                                 Y.L. Malinovskiy

                                                                                                                      t. Bar

 

TO THE QUESTION ABOUT BAR POLICE  OF SAMPLE  1843

 

          The article deals with the issue of implementation of the Russian police in the lands of Right Bank Ukraine in the first half of the nineteenth century and  described the daily work of the Bar police.

       Keywords: Russian Empire, Right-Bank Ukraine, Bar, police, police chief, commoners, serfs.

 

 <<<