Карта інвестиційної привабливості
Ми в соцiальних мережах
Погода в місті
Краєзнавство

Н. І. Стрельбіцька

м. Хмельницький

 

ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ ОРГАНІВ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ МІСТА БАРА –МІСЬКИХ ГОЛІВ ТА ГЛАСНИХ ДУМИ І УПРАВИ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ

 

В історичній довідці розглядається громадсько – політична діяльність представників органів міського самоврядування  – міських голів Бара та гласних міської думи та управи наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть.

Ключові слова: Бар, міська дума, міська управа, гласні, міський голова, Губернське правління, Казенна палата, Міське положення.

 

На сучасному етапі розбудови державних інституцій України, з урахуванням глобальних змін, які відбулися останнім часом, розвиток місцевого самоврядування є одним з пріоритетних напрямів державної політики. Цінним джерелом щодо вирішення питань ефективного функціонування сучасних органів міського самоврядування є досвід їх попередників на Поділлі наприкінці ХІХ – на початку XX ст.

В 1793 р. Поділля було приєднано до складу Російської імперії. Бар призначено повітовим містом, і спочатку він увійшов до складу Брацлавського намісництва В 1796 р. його зроблено містом заштатним. Місто входило до складу Могилівського повіту Подільської губернії. На час приєднання «в місті діяли 2 православні церкви, Свято-Покровський жіночий монастир (у ньому також 2 церкви), 1 костьол, 1 старообрядницька каплиця, кілька єврейських синагог і молитовень і парафіяльне училище. Житлових будинків 1240, у тому числі 169 кам’яних. Заводів: 1 винокурний, 4 шкіряних і 4 цегляно-черепичних» [3, с.135].

З часу входження Поділля до складу Російської імперії корінним чином змінюється система місцевого самоврядування, створюються нові державні органи, такі, як Губернське правління, Казенна палата і т.д., які беруть на себе усі функції повітових, земських сеймиків, що ліквідовувались. Основою міського самоврядування стають магістрати, які виконують всі адміністративні функції в більшості міст Подільської губернії. Для управління міським господарством і справами загальними і судовими в м. Барі також функціонував магістрат.

В І половині XIX ст. місто зростає, розвивається, збільшується кількість жителів. 24 грудня 1841 р. для підвищення благоустрою міст Подільської губернії, даровані пільги купцям, міщанам і людям вільного стану, що переселяються в ці міста з місцевостей, що не належать до західних губерній[2, с. 482]. Такі дії уряду дали позитивні результати. Так в 1846 р. в місті нараховувалось 4709 жителів, а в 1861р. 7965 жителів. Бар поступово перетворюється на значний торгово-ремісничий центр Поділля. Щорічно в Барі відбувались по 22 ярмарки, в самому місті нараховувалось 129 лавок та 22 заїжджі двори. В місті діють 14 промислових підприємств, в т.ч. 4 шкіряні, 2 чавуноливарні заводи, 8 черепичних заводів, 4 водяні млини. В місті нараховувалось 463 ремісники[3, с.142]. Більша частина населення Бара жила за рахунок торгівлі ремесла та щоденної роботи по найму, і тільки 460 господарств, переважно на околицях міста, виживали за рахунок землеробства, орендуючи міські землі. Взагалі, в склад міста входили передмістя Балки, Барські, Комаровецькі хутори, Безщасна, Дехтярі, Івановецькі хутори, Мурафа, Стасюки, Черемиси, Юзвенки[4, с.84].

Бар, хоча і за адміністративною реформою, був безповітовим містом, але органи міського самоврядування мали свої особливості. За кількістю населення на 1866 рік в Барі нараховувалось жителів 8036, що становило більше, ніж в таких повітових містах Подільської губернії, як Проскурів (7018 чол.), Летичів (4817 чол.), Літин (5258), Брацлав (5058 чол.), Ольгополь (5521 чол.), Ямпіль (4196 чол.) [3, с.4].

В середині XIX ст. система органів міського самоврядування зазнала певних змін. Подальший розвиток система набуває після запровадження міської реформи. Досліджуючи архівні матеріали щодо запровадження міських дум та управ, розглянемо ряд особливостей. Насамперед, щодо міст Київської, Волинської та Подільської губернії було видано окреме положення від 29 квітня 1875 р. Спостерігається деяке зволікання з запровадженням нових органів самоврядування в Подільських містах. В більшості міст Подільської губернії реформовані думи та управи розпочали свою діяльність в період 18791881 pp.[11, с.74].

Міське положення 1870 р. вводилось на Поділлі поступово, поетапно. Подільський губернатор в 1879 році звертається з проханням до Київського, Подільського і Волинського генерал губернатора з проханням «... про запровадження в мм. Летичеві. Літині і Барі нового міського положення» [1, арк.1]. Губернатор надає статистичні дані, щодо кількості жителів, їх віро- сповідання, роду занять, прибутків і витрат міста[1,арк.2]. Зі всіх міст найстабільніша ситуація склалася саме в м. Бар. Жителів в місті нараховувалось 7308 чол., прибутки були достатньо високими. На 1878 рік прибутки становили 13402 руб. 31,3/4 коп.; витрати 13402 руб. 31, 3/4коп. Тогочасна міська влада сформувала значний міський капітал, у розмірі 20 969 руб. ЗЗ,1/4коп. сріблом [1, арк.З]. В серпні 1880 року в Барі було введено нове міське положення. Але одразу після виборів в місті виникли проблеми зі складом міської управи. Подібні проблеми виникали і в інших містах Поділля. Так, наприклад, в Проскурові перші вибори пройшли досить невдало. Новообраний голова Пенський був «...малограмотним і нечистим на руку...» [11, с.75]. Тому в Проскурові відбулися повторні вибори. Скарги  в канцелярію Київського, Волинського і Подільського генерал-губернатора  на членів міських дум та управ від міщан Поділля не були поодинокими. Так в 18831884 рр Міністерство Внутрішніх Справ розглядало скарги міщанина м. Бара, єврея Барсковьєра      «... про допущення зловживань в місцевому, громадському управлінні: гласних міської управи Чарнецького, заступника Епштейна і міського секретаря Дзіковецького» [11, с.75]. Для розслідування справи було направлено чиновника по особливим дорученням Тарутіна. Крім скарги Барсковьєра, діями міської влади був незадоволений  і єврей М.Фефер, що звинувачував гласних в хабарництві і знятті гербових марок [11,с. 75]. Скарга міщанина Салітреннікова підтвердила «...лихоїмство з боку членів управи, особливо секретаря Дзіковецького» [11, с.75]. Свідками по цій справі виступили: дворянин І. Інозаревич, капітан М. Гончаров, купці Кацман і Рапопорт, Л. Трінкман, А. Хесь [11, с.75]. Ситуація в Барі змінилась на краще тільки після проведення чергових виборів.

Під час виборів в 1884 році посаду міського голови зайняв Ковальов Федір Сильвестрович, селянин.(18841890)   Міський голова, насамперед, спрямував свої зусилля на покращення санітарного стану міста, але значних змін в той період в Барі  не відбулось. Певним позитивним моментом за часів головування у місті Ковальова стало відкриття в Барі міського двокласного училища.

Під час виборів в органи міського самоврядування в 18901894 роках новим головою Барської думи став Лащевський Аким Гнатович. Новий міський голова, в основному, опікувався питаннями благоустрою та санітарного стану міста. Аналізуючи рішення і постанови думи, приходимо до висновку, що хоча дума і проводила певні заходи в плані благоустрою міста, проте не завжди в повній мірі виконувала свої обов'язки. Також значну увагу дума та управа приділяли дотриманню правил торгівлі на ринках, встановленню санітарного нагляду за робітниками харчових підприємств. Міські органи влади, щоб попередити виникнення різноманітних епідемій, приймали цілий ряд заходів та виділяли певні фінансові кошти. Також, щорічно управа виділяла кошти і на утримування міського лікаря. Але був значний недолік в діяльності органів міської влади в галузі медицини. Навіть незважаючи на постійну загрозу епідемій, в місті Барі на початку XX ст. не було міської лікарні. Функціонували тільки єврейська лікарня та лікарня при цукрозаводі, які не могли забезпечити в повній мірі медичних потреб населення міста [9, с. 444]. В 1892 р. органи міського самоврядування вирішувало проблеми, пов'язані з епідемією холери. Епідемія поширилася на 10 міст, 42 містечка, 252 поселення Подільської губернії. Незважаючи на прийняті обов'язкові заходи і постанови міської влади, в Барі були жертви хвороби з летальними випадками. Міська дума відчувала досить гостру нехватку фінансів. Коштів влади вистачало лише на покупку ліків та дезінфікуючих засобів. Кількість населення міста і передмість скоротилась.

Протягом 18941897 років обов’язки міського голови Бара виконував Томиловський Петро Андрійович, губернський секретар. В даний період часу місто Бар розвивалось досить швидко.  В 1892 році була введена в експлуатацію залізнична гілка Жмеринка Могилів. Із завершенням будівництва залізниці пожвавлюється економічний розвиток міста, так як станція пройшла в шести верствах від самого міста Бар. Органи місцевого самоврядування під керівництвом міського голови Томиловського сприяли розбудові нових кварталів, покращенню благоустрою та санітарного стану міста.  Також міська дума  та управа виділили кошти та сприяли прокладанню бруківки від м. Бару до  залізничної станції.

З 1897 – по 1903 роки обов’язки міського голови виконував спадковий почесний громадянин, колезький радник Шпакович Володимир Миколайович, людина дуже енергійна та авторитетна серед жителів Бара.

Саме за часів його діяльності значно покращився санітарний стан міста, було забруковано частину вулиць, більше уваги приділялось закладам освіти двохкласному міському та двом однокласним міським училищам [9, с. 444]. При ньому був відкритий цукровий завод. Хоча побудував завод проскурівський купець С. Маранц, але його діяльність сприяла економічному піднесенню міста і створювала робочі міста для його жителів            [11, арк.75]. Взагалі, склад міської думи та управи на початку XX ст. був обраний досить енергійний, на відміну від гласних першого складу.

Певна інформація про склад органів міського самоврядування міста Бара та й інших міст Поділля міститься в окремих статистичних збірниках. Так, з адрес - календарів можна прослідкувати склад міської думи та управи. Так, крім міського голови Володимира Миколайовича Шпаковича, до складу думи входили М.К.Воскобойніков, С.І. Боровський, Ф.М.  Буратинський, З.П. Воролицький, A.C. Глушко, Ф.С. Ковалев, П.П. Камінський,        С.І. Китайчук, І.Г. Левицький, М.Г. Ружицький, Н.К. Сербер, А.А. Соколовський,                  І.І. Таньовський, Л.А. Трентовський, А. Феєр, Л.Н. Черниш, Ф.А. Чарнецький,                      А.І. Янковський. Членами Барської управи були обрані міський голова Шпакович, Г.І.Багінський (заступник міського голови), П.            Воронецкий. П.М. Василевський [4, с. 190].

Діяльність Шпаковича  на посаді міського голови продовжує його наступник  Зав’ялов. Губернський секретар Зав'ялов Євген Олексійович, був обраний на цю посаду в 1903 році. Перебував на цьому посту з 1903 – по 1907 рік.  Новий міський голова активно взявся за вирішення основних проблем життя міста.

З 1907 – по 1911 рік Міську дума міста Бара очолював Таневський Павло Лукич, спадковий почесний громадянин. Досить гостро на той час  стояла проблема будівництва водогону.  Дума декілька разів намагалась вирішити проблему з водопостачанням, але в бюджеті не вистачало необхідних коштів. Міський голова Таневський  «содействовал устройству электрического освещения». На 1910 рік у Бару електричних ліхтарів нараховувалось 300 [6, арк.140192]. Отже, з покращенням  дії електромереж відбулись позитивні зміни в м. Бар щодо благоустрою та охорони правопорядку.

В 1911 – 1915 роках повторно органи міського самоврядування міста Бар очолив Шпакович Володимир Миколайович. Насамперед, Шпакович, при підтримці гласних міської думи, «содействовал устройству телефона в городе». Наприкінці 1912 – на початку 1913 років в Барі з’явилася телефонна мережа. Після розгляду декількох проектів Барська міська управа надала концесію на покладання та експлуатацію телефонної мережі інженеру            М. Фазли, який поклав мережу в Могильові – Подільському і Вінниці. [7, с.977, 986, 995, 1023].

Голова міської думи В. Шпакович, на відміну від своїх попередників, значно збільшив суму витрат освіту. Барська дума збільшила кошти на організацію учбових закладів різного рівня, асигнувала кошти на розвиток існуючих закладів і фінансувала будівництво нових, наглядала за їх діяльністю. В 1902 році однією із перших в Барі з’явилася жіноча приватна гімназія Дуніної, з 1905 року власницею стала Л. Ващенко-Захарченко [10, с. 223]. Третє реальне училище  на Поділлі  було відкрито  саме у місті Бар15 серпня 1906 року, для якого була побудована окрема спеціалізована споруда  на міські кошти. [6, арк. 42177].  В позаштатному містечку Бар діяло 4 середніх навчальних заклади.  З 1907 – по 1909 роки зростають витрати на освіту з боку органів міського самоврядування. Тоді як в більшості міст Подільської губернії  витрати складали – 10 – 20 % від міського бюджету, в Барі  сягали – 40 – 50% міського бюджету і становили  щорічно 30 36 тис. руб. [10, с. 232].

Органи міського самоврядування в такому складі працювали достатньо ефективно і вже на початку XX ст. в місті відбувається ряд позитивних змін. Отже, в місті функціонували: «...міністерське двохкласне міське училище, два однокласних міських приходських училища, поліцейська дільниця, поштова контора. Контора нотаріуса, міська і міщанська управи, міська публічна бібліотека, контори цукрового і винокурного заводів, єврейська лікарня та лікарня при цукровому заводі з приймальним покоєм, а також міська пожежна команда та міський лікар» [9, с. 444]. Із промислових підприємств в місті- працювали цукровий завод, винокурний завод, паро — водяний млин. Функціонували дві аптеки, два аптечний склади, два книжкових магазини, один готель і п’ять постоялих дворів. В місті проводилось 16 щорічних ярмарок.» [9, с. 444].

Таким чином, саме завдяки тісній та ефективній співпраці Барської міської думи та її виконавчого органу - міської управи і громадськості на початку ХХ століття відбулися значні зміни в усіх сферах життя міста, значно зросла чисельність його населення, місцева громадськість відчула позитивні результати своєї співпраці.

       

                                   ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

 

1. Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі ЦДІА). Ф. 442. Оп.548. Спр. 21. Справа про введення міського положення 1870 в мм. Вінниці, Проскурові і Могильові Подільської губернії. Полное собрание Законов Российской империи. Т. 14.  № 48498.

2 Архив Юго - Западной России, ч.7, т.2, К., 1893, с. 134.

3. Бар//Энциклопедический словарь. – СПб.: Изд. Ф. А. Брокгауз и И.А.Ефрон, 1891. – Т.ІІІ. С. 135.

4. Державний архів Вінницької області (далі ДАВО).Ф.472. On. 1. Спр.294. арк. 450.

5. Полное собрание законов Российской империи. Собр.11. T. XI11. № 10.892 Санкт  -Петербург, 1874.

6. Памятная книжка Подольской губернии на1911 год. [сост В.Филимонов]. – Каменец – Подольск: Изд. губернск. статист. ком., 1911. – [отд. І,ІІ.], 296, [отд.ІІІ], 66 с.

7. Весь Юго–Западный край: справочная и адресная книга по Киевской, Волынской и Подольской губерниям/[под набл. М.В.Довнар-Запольского]. – К.: Изд. Т-ва Л.М.Фиш и  П.Е. Вольсов,1913. – С.911 – 1068.

8. Орловский М. Историческое описание уездного г.Бара Подольской губернии                        // Подольские Епархиальные Ведомости, 1865.

9. Історія міст і сіл Української PCP: В 26 т.: Вінницька область. /Ред. кол:П.Т.Тронько (голова Головної редкол.) та ін.; Ін-т історії АН УРСР. К.: Голов. ред.УРЕ АН УРСР, 1972.777 с

10. Єсюнін С.М. Міста Поділля у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: монографія     /C.М. Єсюнін. – Хмельницький: ФОП Мельник А.А., 2015. – 336 с., іл.

11. Стрельбіцька Н.І. Історичні аспекти зародження, розвитку і діяльності міського самоврядування міста Бара середини ХІХ – початку XX ст.//Бар. Барська земля – крізь призму століть. Матеріали І міжнар. наук.-практ. конф. – Бар: Ред.-видавн. відділ Барського гуманітарно – педаг. коледжу, 2008, С.74 – 76.

 

 

N.I. Strelbitska

Khmelnitsky

 

ACTIVITIES OF REPRESENTATIVES OF THE LOCAL GOVERNMENT OF TOWN BAR –TOWN MAJORS AND DUMA GLASNIY AND COUNCILORS IN THE LATE XIX – EARLY XX CENTURIES

In the historical certificate is considered the public - political activity of representatives of local government - mayors and councilors of town Bar and council in the late XIX - early XX centuries.

Keywords: Bar, town Duma, town council, glasniy, the mayor, the local government, the Exchequer, town regulations.

 <<<